911

я подарую тобі галактику, знаєш?
 там танцюють дельфіни і співають кити. я малюю смачні, вишнево-персикові губи. ти граєш на гітарі і дивишся на мене. дивись, люблю коли твої очі наповнені мною. кохання - сум. зорі не вітаються зі мною, "бо же вільна!" я. жива, бо вільна.
ти говориш тихо, дотик твоїх пальців до моєї шкіри. насолода і неприємність. ти моя залежність, я не твоя мрія
вбиваєш мене повільно, ніби я це щось дійсно важливе, але все ж таки не для тебе. твоє шовкове волосся як завжди запатлане і пахне м*ятою, я відчуваю запах алкоголя. персикове вино? ні-ні.
 це наша остання ніч.
це наша перша ніч, коли я розумію дійсність. жахливу дійсність
ти цілуєш і обіймаєш, так тепло мені, що здається ніяке сонце чи батареї, чи електрообігрівачі не замінять цього. я п*яна від твоїх дотиків. ти міцнше, ніж сотні пляшок з мартіні.
в голові декілька слів, а далі порожнеча "тільки б не заплакати"
ти залишаєш мене з діркою між грудей, з великою кількістю запитань і нудним мовчанням у відповідь.
 потяг забирає тебе у мене. ці дешеві вокзали вже дістали.
 і ось 2 хвилини до фінішу, останній погляд. точно останній. я майже беззвучно говорю "ненавиджу тебе".