Кожної ночі ми - безславні діти безодні -
Лягаємо спати в надії не прокидатись,
Щоміцніше затуляємо рота долоньми,
Щоб жахливому крику не вириватись.
Кожного ранку ми - пусті скриньки Пандори -
Просинаємось, відганяючи марево Юди,
Намагаємося прийти до так званої норми,
Випростуємо крила, зацьковані людом.
Кожного дня ми - бездонні й пусті чорні діри -
Складаємо сходи до зір з недопалків цигарок,
Ховаєм частинки надії та ймемо віри,
Що буде інакше - колись. І робимо крок.
Кожного вечора ми - втомлені й розбиті -
Сідаємо, врешті, на вищерблену свідомість.
І як там не було, ще хочемо стати дітьми...
Один прожитий нами день йде за рік натомість.
Кожно ноч ми - безславн д ти безодн...
© Copyright: Юлия Крестовская, 2014
Свидетельство о публикации №114082405872
Свидетельство о публикации №114082405872
Рецензии
