Очі твої трав'яні заварювати у чай,
Насичуватись пряним твоїм ароматом;
Всотувати, себе посекундно втрачати,
Розчинятись, як цукор, впадати у відчай.
Виринати, розбиваючи лід головою,
Судомно ковтати повітря та повертатись,
Пірнати в далеку глибінь - і посміхатись,
Заповнюючи кисневу нестачу водою.
Уважно вслухатись до серця і чути: слабе.
Зрозумій парадокс: ти вбиваєш мене і рятуєш,
Я зникаю, з'являючись знов - ти чатуєш,
І кожен чортовий раз я кохаю тебе.
Оч тво трав ян...
© Copyright: Юлия Крестовская, 2014
Свидетельство о публикации №114082405830
Свидетельство о публикации №114082405830
Рецензии