Часом мені здається, що я не умію жити,
Що я абсолютно безпомічна й безпорадна,
Що мені навіть власне серце - і те непідвладне,
Що у цьому житті я повинна платити
За помилки в минулих.
Часом мені здається, що я не з цієї планети,
Бо я не пристосована до існування на ній:
Не можу звикнути, що життя - це постійний бій.
Частіше знаходжу сліди у попелі сигарети
Своїх же думок знебулих.
Часом мені здається, що я проживаю на дні,
Що я давно захлинулася в бажаннях і почуттях.
І коли вже майже не чутно мого серцебиття,
Тоді і приходиш ти. Шукаєш мене у сні
І кожного разу рятуєш.
Часом мені здається, що ти, можливо, несправжній,
Бо приходиш завжди - як у пісні - в останній момент.
Ти кажеш: "Тримайся." І життя розлітається вщент.
По шматочках збираєш мене та стаєш недосяжним.
Але знаю одне: Ти існуєш.
Часом мен зда ться...
© Copyright: Юлия Крестовская, 2014
Свидетельство о публикации №114082405823
Свидетельство о публикации №114082405823
Рецензии