Затрусило поле снігом,
Річку крига вже кує,
Лиш калина своїм вбранням,
Спокій серцю не дає.
Сіромахи слід по яру,
Веде в хащі десь за гай,
Явір стогне від натуги,
Гомін зник пташинних зграй.
А, калина кудись мане,
Мов та дівка, що вбранні,
Як чаклунка заклинає,
Дай кохання лиш мені.
Хуртовина завиває,
Тож лютує так зима,
Всі дерева мов заснули,
А калина, як жива.
Ні мороз, ні сніг, ні вітер,
Ягід спілих не зірве,
Та чим більше він лютує,
Тим красу все більш дає.
Україна мов калина,
Усіх мане, всі трясуть,
Але долі, також счастья,
Бех кохання не дають.
Калина
© Copyright: Юрий Симаченко, 2014
Свидетельство о публикации №114082403681
Свидетельство о публикации №114082403681
Рецензии