Луна Чорного лiсу

Чорним лісом йде повстанців загін,
І у кожного хлопця думка одна, –
Наче в рідну домівку вертається він,
Кличе Чорного лісу луна.

Після довгих боїв рани знов заживуть,
Та в чубах молодих – сивина,
Повернуться додому й спокійно заснуть,
Там, де Чорного лісу луна.

Тільки смуток і біль у очах молодих,
Хоч по світу буяє весна,
Не дівочі пісні зустрічатимуть їх,
Стріне Чорного лісу луна.

На галявах глухих дубові хрести
Тих братів і сестер, що забрала війна,
А у листі густому лиш вітер свистить, –
Плаче Чорного лісу луна.

Ви грудьми зустрічали ворожий вогонь,
Бо в душі – Україна одна,
Ваше серце теплом материнських долонь
Гріє Чорного лісу луна.

І по нинішній день на дубах вікових,
Де свинець їм кору постинав,
Кровоточиві рани, як пам'ять про них,
Гоїть Чорного лісу луна.

І по нинішній день їхня пісня дзвенить,
Як натягнута Богом струна,
Не стихає вона, не змовка ні на мить,
Кличе Чорного лісу луна…

19.02.2008

Пісня "ЛУНА ЧОРНОГО ЛІСУ"
https://www.youtube.com/watch?v=zmDvtmWA2L8