Хортиця

Понуро стоячИ на березі крутім,
Я дИвлюся в брудну дніпровську воду,
І думаю про те, що є на світі цім
Святі місця у кожного народу.
Для когось – Ченстохов, для когось – Нотрдам,
Всі знають до святинь своїх дорогу…
Для нас – це Київ і Тарасова гора,
І Хортиця Велика за Порогом.

Затамувавши дух, на землю цю ступаю
І п’ю повітря з димом, немов гірке вино,
І перше, що я бачу й здивовано читаю,
Табличка «Отдыхать запрещено»
І сірий Дніпрогес високою стіною
Мене від України відділя,
І тисячовольтові дроти над головою
Тріщать, неначе стогне та земля.

І пусто на душі, і розпач обіймає,
Що кров їх так даремно пролилась,
І пусто навкруги, ніде й слідУ немає,
Що звідси Україна почалАсь…
Хай поїзд понесе мене у синю ніч,
Я повертатися сюди не хочу знову,
Стоїть там ресторан, що зветься «Запорізька Січ»,
А в нім гримить музон не на козацькій мові.

Лиш спалена трава, як у лиху годину,
Розтоптано козацькую свободу...
На Хортицю не буду вЕзти сина,
Нехай не бачить він ганьби свого народу.

19.08.1991

Пісня "ХОРТИЦЯ"
https://www.youtube.com/watch?v=TPi61yYrjMw&t=1s