Батькiв заповiт

Каже старий батько: «Слухай мене, сину,
Як помру, лежати хочу там, на Україні,
Синє-синє небо там над головою,
Там, де похилилися верби над водою,
Там, де віють вІтри понад берегами,
Там, де ідуть дОщі над тими вербАми,
Там, у горах синіх тихо я спочину,
Ляжу в землю рідну...Поклянися, сину!
Ти не пам’ятаєш, сину, злі часи і темні,
Як топтали нашу землю орди чужоземні,
Заревли гармати, засвистіли кулі,
Страшно й споминати дні давно минулі,
Син пішов на батька, брат пішов на брата,
Мабуть, споконвіку та земля проклЯта,
РозкидАла доля нас по всьому світу
Розійшлися з України сиротами діти…
Хто вмирав за партію, хто за Батьківщину,
Хто правИй був, хто непрАвий, Бог розсудить, сину.
Тяжко на чужині віку доживати…»
Син заплакав гірко: «Не вмирайте, тату!»
Не дуй, не дуй, вІтре, понад берегами,
Не йди, не йди, доще, між тими вербАми,
Не стікай сльозами, синє-синє небо,
Не журися, земле, син летить до тебе...

4.03.1991