Шон Маклех - Слушаю дождь...

Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха
«Слухаю дощ»*
http://www.proza.ru/2014/06/27/1067



                «Слышите: дождь,               
                Где, как в роще,
                Только по улицам,               
                Скачут весёлые зайки.»

                (Майк Йогансен)

 
Если б кто знал,
Как люблю я в субботу
По этим мощённым
Улицам странствовать.
Коль дождик, то с песней,
С зонтом обращённым
К Земле параллельно,
Перпендикулярным пространству.
Люблю я прогулки с Евклида томиком,
ДОма оставив котика ТОмика.
На улицах пусто — нету прохожих
(Погода сырая — они и попрятались),
Очередную теорему решая, быть может,
(Поскольку я всё же в Ирландии).*
Дождь барабанит по зонтика конусу,
Будто в литавры гремя анданте,
Водой исполняя мелодию Космоса
(Поскольку дождь тоже здесь музыкантом,
Вообще на острове этом все — скрипачи, втайне.
Дощечки даже иль снежный буран).
А я седобородый, в плаще-сутане —
Одетый весь —  в чёрно-белое!**   
Иду куда-то столетие целое
С улицы «сегодня» на улицу «завтра».
А люди уходят, и люди рождаются,
Болеют они и поправляются,
Плачут люди и улыбаются;
За стёклами окон женщины прячутся,
Что были юны и красивы когда-то,
Мужчины, умевшие мечтать обо всём,
А я хожу туда и обратно...
Смотрю. А зачем? Под таким дождём?
А просто затем, уймитесь! —
Время понять уже:
«Убейте вОйны в своей душе!
Просто, люди, — живите!»


_________________________________________

*«Слухаю дощ»
Шон Маклех
http://www.proza.ru/2014/06/27/1067

«Чуєте: дощ,
                Де як у гай тільки
                Через вулиці
                Веселі зайчики…»
                (Майк Йогансен)

Якби хто знав,
Як я люблю в суботу
Перетинати вулиці
Оці – з бруківкою,
Коли дощ – піснею,
А я з парасолькою
До землі паралельною,
До Космосу перпендикулярною.
Люблю блукати з томиком Евкліда,
Лишивши вдома свого кота Томика
Порожніми вулицями
(Бо дощ, і всі сховалися)
Подумки чергову теорему розв’язуючи
(Бо я в Ірландії).*
Парасолька стає барабаном
Чи то литаврами
На яких дощ грає мелодію Всесвіту
(Бо він теж музИка,
Бо тут на острові всі скрипалі,
Навіть дощиська і віхоли).
А я такий чорно-білий**
У плащі-сутані з бородою білою
Йду вже століття
З вулиці «сьогодні» на вулицю «завтра»,
А люди помирають і народжуються,
Хворіють і видужують,
Плачуть і сміються,
А за склом вікон жінки,
Що колись були молодими і красивими,
Чоловіки, що колись вміли мріяти,
А я все йду і на це місто
Дивлюся. Навіщо?
Може для того, щоб
Сказати людям:
«Вбийте війну у своїй душі!
Просто живіть!»
 
_____________________________________________

Примечания:
 
*  - в Ирландии каждая жизнь человеческая – теорема. Её нужно ещё довести... 
** - и не только внешне. По крайней мере тогда...