Заростає бур’яном подвір’я,
Порожнеча з вікон вигляда.
Дощова хмарина, як повір’я,
Пам'ять у минуле поверта.
Покоління в хаті виростали,
Дзвоником лунав дитячий сміх.
Руки мами їхню долю дбали,
Щастя виплітаючи для всіх.
Розлетілись світом, розгубились…
Та розлука в серці, наче цвях.
А вона за кожного молилась,
Дивлячись із тугою на шлях…
Наче рана, спогад заятриться,
Заболить на серці, защемить…
Сонце в вікнах грає та іскриться,
Тільки дім нерадісний стоїть.
Оповитий сумом та дощами,
Пам’ять і болюча, і терпка…
І гуляє вітер бур’янами,
Стежку до минулого шука…
Порожнеча
© Copyright: Валентина Комина, 2014
Свидетельство о публикации №114082303980
Свидетельство о публикации №114082303980
Рецензии
Спасибо, Валь. У каждого есть такие воспоминания.Душевно.
Анна Солодкая 26.02.2015 11:37 • Заявить о нарушении
Анна Солодкая 26.02.2015 11:37 • Заявить о нарушении
Да, Анна, у каждого из нас в душе такие воспоминания. Иначе нельзя. И не хочется... С теплом
Валентина Комина 26.02.2015 14:37 Заявить о нарушении
Валентина Комина 26.02.2015 14:37 Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.