КП
Мені мало неба і мало землі
Так мало не мати тебе,
Ламати я хочу тенета тісні
Надії...
Нехай спалахне
Зрадлива надія вогнем і не гріє
Мене...
Хай уже не веде
У сни із тобою й оманливі мрії,
залишившись скрізь і ніде.
Без тебе, для тебе, про тебе, до тебе,
Згадай, як прозорий мовчав!
Єдина, жадана, що вища за небо,
Не чула мене, як кричав.
Згорів чи упав з висоти, склавши крила,
Надія – повія стара,
Забута й самотня, з роками безсила,
Колись – врода, зараз – мара.
22-23.08.14
Надiя
© Copyright: Олег Вербовий, 2014
Свидетельство о публикации №114082303005
Свидетельство о публикации №114082303005
Рецензии