Я знаю, що от-от настане час
і я пізнаю смак терпкого щастя.
Не може вік іти все під косяк.
Не можуть вічно пружитись зап’ястя.
Я знаю, що твій шлях уже біжить
між довгих стежок сивого «далеко».
Я відчуваю.
Серце клекотить.
Я чую вітер твій. Твоїх каньйонів спеку.
Я бачу, ніби просто наяву,
як рясністю пишаються каштани.
Як попіл розвіває свіжий бриз,
як цвітом буйним стеляться тюльпани
і як душа
нестримано тепло
дарує…
Щиро відкриває
свої обійми.
Щоб там не було, та я все ж вірю.
Вірю і чекаю.
Я знаю
© Copyright: Ольга Сикур, 2014
Свидетельство о публикации №114082200972
Свидетельство о публикации №114082200972
Рецензии