Когда в тоске от вечности разлуки... с украинского

*** (Ліна Костенко, https://www.facebook.com/pages/-
2/1380436192191454)

Коли у тузі вічної розлуки
супутник людям голос подає, —
я думаю —
у точності науки
яке мистецтво і натхнення є!
Ані строфи сумнівної, ні слова,
ані одного зайвого рядка...

А скільки в нас поезій випадкових
з нічого й ні для чого виника!
Байдужих слів металу нетривкого,
думок затертих
і порожніх слів...

Зроби супутник із добра такого, —
напевно,
вище носа б не злетів.

*** (вольный перевод П.Голубкова)

Когда в тоске от вечности разлуки
Нам, людям, спутник голос подает, -
Я думаю, что в точности науки -
Искусство, вдохновение живет!

Ни строф, ни слов сомнительных, банальных,
Ни строчки лишней он не взял в полет...
А сколько у людей стихов случайных
Из ничего, ни для чего течет!

Слов равнодушных из литья худого,
Затертых мыслей и никчемных дел...
Когда б был спутник из добра такого, -
Наверно, выше носа б не взлетел.