Думав я про істини людські,
Про ідеали в житті думав - міф!
Я, на хвилях віршів своїх мирських
Вічність в силі думки зрозумів.
Море часу - не так вже й приємно,
Роки струмочки зіллються в океан,
Адміральський грог я вип'ю неодмінно,
І сіллю долю замість квасу в жбан.
Віднімаючи молодість тіла,
Повернула молодість душі
Не кокетнічай зі мною, як не хотіла,
Визріли давно твої «Фуші»!
У рідкісні миті свідомості,
Ти мені, як ласкаве дитя,
Глибоко, з надр підсвідомості,
Прикрасила будні житія.
Нескінченністю заповнена астральність.
Світ особливий, створений тобою,
Не духовний світ, матеріальний,
Я зруйнував власною рукою.
Будь-яким шляхом дай мені існування,
Ти знаєш, що не вічний весь цей світ.
З гілок душевних мук, подолавши страждання,
По річці життя пливе наш дивний пліт.
По рiчцi життя пливе наш дивний плiт
© Copyright: Ким Барссерг, 2014
Свидетельство о публикации №114082206884
Свидетельство о публикации №114082206884
Рецензии
...Понравилось!.. и биссер слов, и образы!
с уважением
Туник Ольга 15.12.2014 19:46 • Заявить о нарушении
с уважением
Туник Ольга 15.12.2014 19:46 • Заявить о нарушении
Спасибо Ольга за замечания, Мы говорим на том языке, на котором думаем. Отсюда и опечатки - не на том языке подумал. Еще раз спасибо за внимание!
Ким Барссерг 19.12.2014 13:33 Заявить о нарушении
Ким Барссерг 19.12.2014 13:33 Заявить о нарушении