Він не зайшов в мій Дім, так, не було потреби.
Він не підняв очей, не подивився в Небо.
Він не торкався рук і не згадав про втрати.
Він не любив дітей і не любив сміятись.
Він проводжав дощі сонним глухим зітханням.
Він не казав «Пробач…», та визнавав прощання.
Він не співав пісні, не дослухався вітру.
Завжди він був один в поневірянні світом…
21.08.2014
Вiн не зайшов в мiй Дiм, так, не було потреби
© Copyright: Катерина Жебровська, 2014
Свидетельство о публикации №114082204841
Свидетельство о публикации №114082204841
Рецензии