Тортура... Перевод Светланы Груздевой

Твоє мовчання – це тортура…
Немов виниш, караєш… Тільки
Для мене тиша, гірше шпильки
Яку встромив у серце… Дуриш

Своїм безслів’ям! Що ж на думці?
На гущі кавовій гадала,
Та зрозуміла надто мало:
Курці життя ми – два безумця!

Бо ти мовчиш, а я чекаю…
Бо ти керуєш світом-тінню,
А я - не літня й не осіння -
Весняна пісня водограю!

Радію з того, що життєва
Стежина в’ється біля тебе,
Що балакуча без потреби,
Та у душі царить суттєвість.

І ти закоханий у неї!
Тому й мовчиш… Мовчи… Ні слова!
Бо не була б між нас розмова –
Везувій попіл на Помпеї
 
Понасипав би…  впали б стіни…
Хіба зруйнуєш ти кохане?
Твоє мовчання – це пошана…
Та я під час тортури – гину!

Перевод Светланы Груздевой - http://www.stihi.ru/2014/09/15/47

Твоё молчанье – как пытку
Приму, что в сердце ты вонзаешь.
Винишь как будто и караешь,
Не допуская слов попытку.

Ах, как же мало понимаю…
Что на уме?!.. терзанье пуще!
Гадала на кофейной гуще:
Мы прокурили жизнь, я знаю!..

И лишь молчишь, как так и надо.
Ты – кукловод для светотеней.
Меня не летней, не осенней
Не знал:  я – песня водопада!

Тропа моя на перепутье
Судьбою вьётся, как живая,
Твою надёжно обвивая…
Болтушка, глубока по сути.

Что ты влюблён,  – сказать не смею.
А ты молчишь, как наважденье…
Случись меж нами обсужденье –
Везувья пепел на Помпею

Посыпался б за разговором.
Ужель любимое разрушу?!
И как спасти от пытки душу?!..
Мне уваженье – приговором!

Саме у безвихідну хвилину,
Сину,
Буде порятунок в три дороги
З Богом.
Вір, що вибір вірний обереш