Коли ти спиш, душа мандру...

Коли ти спиш, душа мандрує
І долітає до зірок,
Сплітає з них  собі вінок,
Та тіло й так мене чарує...


Моя,  бажанням обніма,
З диханням вітру  поцілує
І всі печалі угамує,
У небі, в снах свої дива...


Твоя з небес мою гука,
Ще хоче разом політати,
А та готова вік блукати,
Вона вирує і пала,

Присядуть потім на постіль,
Ще пощебечуть біля тебе,
Та більшого їм і не треба,
Бо щирість спосіб, а не ціль...

Находять душі в небі шлях,
На жаль тіла не хочуть згоди,
Не розуміють насолоди,
Коли тепліє у грудях...


 П.В.М.        22.08.2014г.


Рецензии
Владимир!
Прекрасная любовная лирика!
Спасибо!
С теплом

Светлана Елисеева-Гарри   22.08.2014 22:32     Заявить о нарушении
Спасибо, Светлана!!!
Душа просит, хотя и плачет...
Удачи, Вдохновения, Любви и Здоровья!!!
С теплом души,

Владимир Прохода   23.08.2014 23:32   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.