Таволг спiв печальний
Присвячений забутої мені
Твоя кохана у фаті вінчальній,
А ти ,живий-здоровий,на коні.
І вечір цей,і день як день-звичайний,
Закінчившись зітліє у вогні.
Звичайний день,лиш трішички прощальний,
Увінчаний квітками бузини.
Хай норов твій,запалений,відчайний
Не привід сліз коханої жоні,
Мені не гірко,навіть не печально
Твоїй новій вклонитися родні.
Хай будуть стежки битії,потайні
Заросші і забуті по весні,
Нехай всі стрсті,пристрасті спонтанні
Не будуть блудні,а лиш їй дані.
Свидетельство о публикации №114082201202