Чом...

Чом не недогледіла тебе, не вберегла...
Чом крилами від кулі вражої не вкрила...
Чом з вірою молитву небесам не вознесла...
Як лихо, у фатальну твою мить, мене будило...

Чом кров твою гарячу по краплині
росою усмоктав в себе схід сонця...
Чом думку мордувала у громадському сумлінні,
коли ти серцем стукав у її віконце...

Чом у бою пліч о пліч ми не стали,
в тім полі сонячнім, під жарким "Градом"...
Чом те сумління вже у горло комом встряло,
а думка травить, серце й душу, ядом...

Чом залишилося твого люблю тепло,
в губах, що холодніші вже від льоду...
Чом палкісттю кохання не змогло
той лід смертельний розтопить в живую воду...

НЕ КАРТАЙ

Не картай себе голубко, не журися --
ти зробила моя мила, що змогла.
То не ти, то я в бою втомився,
ти, нашу мету, що-сили берегла.

Не картай, що пташкою не прилетіла,
що у клопотах згубилося твоє "люблю"...
Ти, робила все, що в твоїх силах,
в нашому патріотичному бою!

Не картай себе, бо я щомить з тобою,
бо мій дух та душу не убити!
Люба, положив я тіло своє,
не для того, щоб тобі в неволі жити.

Не картай думки в полоні смутку,
краще про любов нашу згадай...
На могилі соняшник та незабудки,
а у серці -- наш коханий край!!!

(Присвячено Тетяні Чорновол в честь пам'яті про її чоловіка Миколи, загиблого в бою Славного Героя та захисника Батьківщини. Також, присвячую ці слова: розуміння, співчуття, бажання утішити біль -- усім хто зазнав таку тяжку втрату. Сумно і боляче від того, що множаться ряди нашої "Небеноі Сотні" і коли читаю, чи чую, про новоприставлених Героїв, то відповідь "Героям Слава!!!" здається банальною, навіть відповідати одними і тими ж віршами здається якоюсь неповагою... От і хочеться, що разу, для кожного з них, написати якийсь відгук... Шкода, що ніяких слів не стачить, щоб віддячити їм за їх подвиг... Тож знову й знову повторю, поклавши руку на серце: ГЕРОЯМ СЛАВА!!!

ХТ 18.08.2014)

БУДЬМО... РАДИ НИХ!!!

Бажаю дочекатися всім хто чекає,
хто, день і ніч, також, в пекельному бою,
хто молитвами, у думках, шляхи встеляє,
хто оберегом шле, щомить, своє "люблю"...

Благаю, не картати себе -- хто, вже, не дочекався...
Хоч мої сльози множать ту скорботу спільну...
Але ж, Вони, ішли на смерть за наше щастя!!!
То ж, ради Них -- будьмо щасливі, сильні, вільні!!!

(ХТ 26.08.2014)