Чим далі йдеш ти вперед по дорозі
Тим більша ймовірність втримати горизонт,
Небо, солоний вітер та трішки сонця в руці.
Його не втримає жоден сучасний шалений бомонд,
Чи будь-який вільний слухач публіки на вулиці.
Він утратив усе, хоч і в босих ногах ще є трішки правди,
За розірваною пазухою ще жевріє душа.
Знаєш, адже він вірить, що так гірко буде не завжди.
В його пам'яті ще залишився уривок з того вірша.
Щось там про вітер і трави, і води...
Він пам'ятає і декламує собі молитвою перед сном.
А в мріях йому сниться сон про мирне небо та країну без тої негоди.
Про вільні степи та червоно засіяне щирими маками серце,
Про вітер без присмаку пороху та яскраві сонячні квіти
У твоїй руці, чи, може, сховані під реберце.
В своїх мріях він, можливо, не прокинеться,
А ти, будь-ласка,
Продовжуй іти.
Продовжуй iти
© Copyright: Ирена Шкребтан, 2014
Свидетельство о публикации №114082106990
Свидетельство о публикации №114082106990
Рецензии