Кобзаревi
Тече Дніпро між берегами,
Руслом петляє по землі,
Шумить водою він віками,
Та живить землю і гаї.
В негоду звіром завиває,
Реве і стогне він тоді.
На берег хвилі наганяє,
Схилився ясен на горі.
Гуляє вітер над водою,
Здіймає хвилі у цю мить.
І гонить їх понад вербою,
Де ясен хилиться, скрипить.
На небі хмари почорніли,
Нависли низько над руслом.
Між ними блискавка світила
І грім рознісся над Дніпром.
Любив Тарас стоять на кручі,
Дивитись, як тече Дніпро.
Здіймає хвилі він могучі,
Гуляє з вітром заодно.
По Україні він петляє,
Біля порогів загудів.
Про всі події все він знає,
І Кобзареві розповів.
Стоїть Тарас у ріст на кручі,
Його могила тут давно.
І «чує», як реве могучий,
На честь і славу він його.
Синами можеш ти пишатись,
Вони тебе не підвели.
Твою мету, Тарас, здійснили,
Про тебе пам’ять зберегли.
© Copyright: Борис Мохонько, 2014
Свидетельство о публикации №114082102433
Свидетельство о публикации №114082102433
Рецензии