Лина Костенко - В сад выхожу...

Вольный перевод
стихотворения Лины Костенко
«Виходжу в сад, він чорний і худий...»
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=17293



В сад выхожу, он чёрный, в страдании,   
И даже яблочный запах несносен.   
Танцующей поступи шёлка шуршанье   
Ему на память оставила осень.

В саду этом выросла я, и он, 
Узнавши меня, рассмотреть старался.   
Менялся он сам, как хамелеон,   
Был старым, но каждый раз обновлялся.

И он спросил: — Что не пришла   
В другую пору, во время цветения?   

А я отвечала: — Ты для меня 
Цветущий всегда, и в поре весенней.

И я пришла не срывать ренклод,
Не делать запасы плодов твоей плоти.   
Чужие приходят во время твоих щедрот,   
А я пришла во время твоей скорби. 

Вот в этом и все мои права.   
Уж солнце скрылось за холмами —   
Сад шепотком прошелестел губами
Какие-то из золота прощальные слова...

____________________________________________

*Лiна Костенко
«Виходжу в сад, він чорний і худий...»
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=17293


Виходжу  в  сад,  він  чорний  і  худий, 
йому  вже  ані  яблучко  не  сниться. 
Шовковий  шум  танечної  ходи 
йому  на  згадку  залишає  осінь. 

В  цьому  саду  я  виросла,  і  він 
мене  впізнав,  хоч  довго  придивлявся. 
В  круговороті  нефатальних  змін 
він  був  старий  і  ще  раз  обновлявся. 

І  він  спитав:  —  Чого  ти  не  прийшла 
у  іншу  пору,  в  час  мого  цвітіння? 

А  я  сказала:  —  Ти  мені  один 
о  цій  порі,  об  іншій  і  довіку. 

І  я  прийшла  не  струшувать  ренклод 
і  не  робить  з  плодів  твоїх  набутку. 
Чужі  приходять  в  час  твоїх  щедрот, 
а  я  прийшла  у  час  твойого  смутку. 

Оце  і  є  усі  мої  права. 
Уже  й  зникало  сонце  за  горбами  — 
сад  шепотів  пошерхлими  губами 
якісь  прощальні  золоті  слова...