Шкода, що ти не народився!
Ти б міг Вітчизну боронити!
Ім’я зависло, не хрестився…
Напевне, дуже хотів жити.
Твій голос в матриці галактик,
Блукатиме тепер довіку,
Абортів методичних практик,
Щодня без ліку і без ліку.
Старіють люди швидко з часом
Беззахисні стають і кволі…
Ти буть пілотом міг би, АСОМ…
В операційній «тьоті» голі…
Тебе убила рідна мати,
Їй допоміг хірург, за гроші.
В АТО підуть, або за грати
В полоні - грати теж хороші!
«Бувай здоров!», - комком у горлі…
Прощай на вік, дитя без статі!
Ти б жив, відважним та хоробрим…
Гниють вже душі в Рідній Хаті.
Як жить? Вбиваючи майбутнє…
Черствіючи на рівні націй???
Гуртуючи народ могутній…
На тлі кривавих «міс», і «грацій».
Поет ХХ сторіччя. 19 серпня 2014 року с.Торгановичі
Розмова з ненародженим захисником
© Copyright: Сергий Труш, 2014
Свидетельство о публикации №114081906824
Свидетельство о публикации №114081906824
Рецензии