Не задихатимусь - можна?
Таке дивовижне місто!
Ми маємо так мало часу!
Чуєш?
Просочена димом одіж,
Твій погляд авантюриста,
І лиш на півкроку разом...
Ну ж...
Рани мої мироточать
Вікна мої розчахнуті
Груди мої розчахнуті
Час!
ПтАхи на волю хочуть
Гострі, німі, налякані
Варто лишень розстібнути
Плаща.
І розсипатимусь снігом,
гудзиками, горобиною,
Холодними і колючими
Вщент.
Квіти сухі німо
й гречно схиляють спини,
гіллям-руками плетучи
Тент
Тільки тепер не бійся
Я тебе можу втримати
Я тебе хочу втримати
За руку.
Дощ тебе не завісить
доки стоїш під тентом ти
доки той дощ вбираєш ти
Жадібно.
Тільки благаю гречно
Допоможи...чуєш?
Наш маяк у зимі
Відданість.
..Я ж іще не приречена
Стисни руками стужу
Прошу. Шанс. Зберегти.
Цілісність.
***
© Copyright: Людмила Трояновская, 2014
Свидетельство о публикации №114081906411
Свидетельство о публикации №114081906411
Рецензии