Я пам’ятаю як довго, непевно і солодко
Золото слів поступово зростало в ціні.
Люди казали: «що добре – напевне, і дорого»
Та найдорожче дістати я так і не зміг.
Доброї ночі тобі, моя люба леліточко.
Твій паладін пише знов довжелезні листи,
Й рве на шматки, й на удачу зав’язує ниточки,
Й Господа молить від тебе біду відвести.
Я не поет, як ти, певно, уже здогадалася
Та й взагалі, в щасті важко писати вірші,
Я от пишу – і немовби тобі сповідаюся,
Мов перед Богом розкрив таємниці душі.
Мало часУ, а слова головні ще не сказані.
Час дуже швидко летить,коли ти на війні...
Спи, моя мила леліточко, Богом помазана.
Твій паладін дописати листа не встиг.
Паладин
© Copyright: Людмила Трояновская, 2014
Свидетельство о публикации №114081906378
Свидетельство о публикации №114081906378
Рецензии