Прiрва
Бо вже кiлька мiсяцiв у темрявi твої весла,
Бо вже вiрi в Бога витягнути тебе не просто,
Навiть якщо б воскресла.
Нi, Петре, тебе вже хлопчиком в оченята
Рiдной матерi не зазирнути,
Бо десь з середини прокляла б тебе мати -
Десь на краю спокути.
Бо, швидче полякiв, блукає вкраїнська доля.
У прірви чи ознак дна є?
Бо гине вона від внутрішньої неволі
Та правди Христа не знає.
Бо вже чорти панують над Україной,
Бо вже розплата скора холоне у жилах,
Бо вже лунають вибухи безупинно,
Гроблять життя щосили...
Свидетельство о публикации №114081905160