На останньому стою рубежi...

На останньому стою рубежі -
На святих, на оплёванних плитах.
Десь я бачив от це же вже -
Державу ментів і бандитів.
Тут хотіла спорудити дурдом
Торгашів невгамовна зграя,
Збудувала усе ж другi Содом
З муляжем золотого роздраю ...

Йшли на подвиг, а ворог - по п'ятах,
Нас позбавили долі у невдачах,
Смерть по внутрішніх свище фронтах,
А на зовнішньому - поголовне йде здача.
Наші танки зав'язли в крыві,
Наші човни упірнули в глибочіни,
Ми не русiчi, ми - «шураві»,
Ми «братки», а «братки» - не чоловіки.

І ніхто від ганьби не врятував
Обпалені червоний наш прапор.
Наші жінки покинули нас,
Наші діти сміються з розтяпив.
Нас не треба молитвам вивчати,
Честь і совість не вибити з генів:
Це соромно - в сортирах «мочить»
Навіть злих і нерозумних Чеченов.

Це соромно, пропив півкраїни,
За подачкою протягувати лапу
І не знати ні вини, ні ціни
Оскаженілим злу і нахрапу.
Той - на «зоні», а той - у бліндажі,
Все в лайні,  бідності і образі.
Десьцi бачив я це вже ...
Та в труні, зрозуміло, я бачив!
Нам залишилося
            тільки насмерть стояти
Або просто - без сенсу і пози -
Броньований «мерс» розстріляти,
Як Ільїн розстріляв «членовози».



Жданов  (переклад с російської)