Навчи Доля волі,
а ще, бути справжнім.
Якби ж не боятись життя,
того, що лишає самотніми нас?
Летючі дні далі
фарбуємо з вами,
хтось може без мрії
в недолі кохати,
а я, прагну час
у кожному вірші
на згадку віддати,
без суму й жаління
кохання відчути –
довірити вам
свої почуття…
Палати й не спалювать
ваші серця.
Не кара зізнання
у тиші мовчання,
незвідані мрії,
незайманий шлях
за небо покличе
вже без вороття…
Нас Доля вчить жити...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114081808955
Свидетельство о публикации №114081808955
Рецензии