Мов крило лебедине, біла
На столі чоловіча сорочка.
Я до світла поближче сіла:
Вишиваю дубові листочки.
Хай додасть дуб здоров'я та сили!
Нитка,наче та кров, червона...
Чи ж для того сорочку шила,
Щоб вдягати в годину чорну?!
Підкидає підступна пам'ять
Ясні згадки про світлі часинки.
Сльози очі мої туманять,
На шитво впали, мов бісеринки.
Плакать годі, бо вишию тугу,
А хотілося б лад і ніжність!
Голка зламана – треба другу.
Щось недобре віщує ця прикрість.
За вікном чути спів солов'їний,
Та насунули хмари грізні.
Постають,мов живі і нині,
Давні постаті в Слові-пісні.
Сяйво лицарських обладунків,
Сум гіркий Ярославни-зозулі...
Крижаніє душа від думки:
Вишиванка не спинить кулю.
Вишиванка
© Copyright: Елена Макарчук, 2014
Свидетельство о публикации №114081709013
Свидетельство о публикации №114081709013
Рецензии
Дуже проникливий вірш, Олено!
І, нажаль, актуальний понині.. радію від того, що на сайті є автори, що пишуть пронизливо, щиро та відверто українською мовою.
З повагою, Марічка =)
Марсэр 12.03.2016 15:02 • Заявить о нарушении
І, нажаль, актуальний понині.. радію від того, що на сайті є автори, що пишуть пронизливо, щиро та відверто українською мовою.
З повагою, Марічка =)
Марсэр 12.03.2016 15:02 • Заявить о нарушении
Дякую, Марічко)) Заходьте ще в цю папочку: я у ній збираю свої українські віршики. Ще є поема українською: „Спокута”. Прошу)) Ще є вірші, які я тут не викладаю...
Елена Макарчук 12.03.2016 19:56 Заявить о нарушении
Елена Макарчук 12.03.2016 19:56 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.