Третяку-поету i сатирику посмертно

                ***

                Чи мало промайнуло літ,
                Покрив волосся білий цвіт.
                Душа замовкла,не болить,
                Мовчить і зовсім не кричить.
                Та ти її розворушив,
                Не знаю,чи добро зробив,
                Бо дотик твій відчутним був,
                Його я подихом відчув.
                Я щіро дякую тобі,
                Вклонюсь тополі і вербі,
                Які низенько над тобою
                Схилилися.По між собою
                Про щось тихенько гомонять,
                Але тебе вже не піднять.
                О пам'ять,це не жарти вам,
                Її я викарбував сам
                На серці:словом і росою;
                Краплиной;квіткой степовою.
                С тобою завжди все жило,
                Раділо,мріяло,цвіло.
                Той час пройшов,життя пішло,-
                Дзвіночком,струменом сплило
                За обрій,в вічність,на покій,
                Тебе я втратив,друже мій.

                В.С.