Нехай пече, а я таки піду –
Хоч Сонця скалка вже висить
над містом…
На волі щось цікавіше знайду –
Не хочу вдома розпливатись тістом,
Бо так мигцем і літо промайне…
А спека й відстань… прикрощі смішні…
Природа зачекалась вже мене –
Схилюсь я їй в долоні запашні…
От і над полем тихо я бреду,
Де соняхи дрімають на осонні…
Їм соковиту грушу на ходу…
Які приємні вітерця долоні!..
Вже й Сонце видається не гарячим,-
Лоскоче променем моє плече…
Не хочу бути каменем лежачим,
Бо і вода під нього не тече!..
16.08.14
Стежками серпня
© Copyright: Любовь Берегиня, 2014
Свидетельство о публикации №114081705760
Свидетельство о публикации №114081705760
Рецензии
Ой, как тепло!!! хо-ро-шо...!!! душе раздольно!
Лидия Ковалевская 19.08.2014 15:11 • Заявить о нарушении
Лидия Ковалевская 19.08.2014 15:11 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
