Перетни мене, мов вулицю на «пішоході»,
На сліпуче світло крижаних очей.
На вишневий погляд, при любій погоді,
Крок за кроком, любий, крізь імлу ночей.
Міцно-міцно стримуй мої бажання,
Недовірливий морок розві-розсій,
Я не вмію ставити запитання,
Я берусь нізвідки і звідусіль.
Ніжно пальцями плечі, волосся, губи
Як сліпий музика перебирай,
Я тобі незнана, не твоя, не люба,
Ти мені зустрічний, незнайомий край.
Говорити мовчки, просидіти долі,
По німих зіницях все прочитай,
Відпочинь від світу на моїх долонях
Хочеш – залишайся, хочеш – залишай.
Я не знаю хто ти, де шукати правди?
Без адреси аркуші на поштамт.
Вірю, що зітнемось і спитаєш:«Кави?»,
Вірю, що погоджусь і промовлю:«Так».
Перетни мене
© Copyright: Уля Коваленко, 2014
Свидетельство о публикации №114081710015
Свидетельство о публикации №114081710015
Рецензии