Вiдлуння
Не зречених слів доторкається вітер
і силиться їх віднести за край світу
в без вимірний час запитань…
На відстані тиші, між трав
в пожухлім вчорашнє мовчання,
не тінь, не видіння, не кара…
Відлуння торкається неба,
вже болю достатньо, не треба
надією завтра дражнити…
В минуле, що стелиться листям
під ноги дорога лягає
до дому мене повертає…
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114081608696
Свидетельство о публикации №114081608696
Рецензии