Палає, не горить свідоме серце,
Тверда рука, незламний дух несе,
І воля, що сильніша над усе,
Сталевим стягом здавлює кільце
У ворога на тій продажній шиї.
Жагою до життя, крізь чорний дим,
Ще вчора руки обіймали мати,
Сьогодні вже стискають автомати,
Всі як один боронять власний дім,
Від Каїна та «названого брата».
Схід сонця, небо дихає вогнем,
Не сплять сини, чоловіки і браття,
Палає гнів народного багаття,
Своєю плоттю й кров’ю повернем,
Собі – свободу, ворогу – колоду.
Ти прийдеш вранці цілим та живим,
Відчиниш двері, скинеш обладунок,
Як лицар подаруєш поцілунок,
Своїй оновленій, відродженій з руїн,
І ніжно прошепочеш, Батьківщино…
Пала, не горить
© Copyright: Уля Коваленко, 2014
Свидетельство о публикации №114081603749
Свидетельство о публикации №114081603749
Рецензии