Шукав мене... Перевод Светланы Груздевой

Посеред серпня дощ гучний
Спустошив місто, всі втікали.
Та ти вдивлявся в очі карі,
Шукав мене (ще був не мій).

Якби не погляд твій, якби...
Ми відчували б порожнечу,
Повикидавши любі речі...
Якби не "стрілив" ти з юрби.

Пройшов  навиліт, влучно, враз
Задівши серце, що тремтіло.
І наче зайвим стало тіло,
І ніби день минув без нас...

А вічний шлях уже чекав!
Десь мальви грілися на сонці,
Дуби - прадавні охоронці -
Застиглі велетні між трав,

І річки синь, блакить небес,
Джмелів гудіння, шепіт вітру...
З чола твого вустами витру
Солоний піт життя, що без

Бажань, страждань, тривог, мене
Не став би литися на очі...
Хай це  триватиме півночі,
Та я зітру і він мине.

За мить, за все, що нам дано
Велика дяка цьому світу!
Стріла  проникла тільки літом
А цілив хтось у нас давно!

Перевод Светланы Груздевой - http://www.stihi.ru/2014/08/30/924

                      
Пронзивший ливень с головой
Облил деревья, платьев ткани.
В моих глазах, медово-карих,
Ты утонул, хоть был не мой.

Не очарован был бы взгляд,
Пустые внутренне – не внешне –
Любимые забыли б вещи,
Когда б не «выстрел» из толпы.

Прошёл навылет, в цель и в раз –
и сердце сразу заболело.
И словно лишним стало тело,
И словно минул день без нас…

А вечный путь уже нас ждал!
И мальвы ждали солнцепёка,
Дубы – два сторожа от века –
Застыли…каждый, как радар.

И речки синь, лазурь небес,
Шмелей гуденье, шёпот ветра.
Тебе со лба губами вытру
Солёный жизни пот, что без

Страданий, жажды и тревог
Не стал бы литься мне на очи…
И длится это пусть полночи,
Но я сотру: ты изнемог…

За миг, за всё, что нам дано,
Моё благодаренье свету!
Стрела проникла только летом,
Хоть кто-то целился давно!..