Синок

Мати єдиного сина
В дорогу далеку збира ,
Наказує бути людиной  ,
Бажати всім тільки добра .

Міцно тримає в руці
Дарунок маленький від Бога ,
Сльози течуть по щоці ,
Що ж їй робити без нього .

Час вирушати йому ,
Вже осідлали коня ,
Спокій свій не повернуть -
Пам`ять як міцна броня .



Спустошене сердце звідтоді
І в хаті не топлена пічь .
В якому ж синочок народі ,
Ч`я мати пустила на ніч ?

Знайшов він роботу собі ,
Чи пише матусі листи ,
Поваги досяг на землі ,
Хто зможе їй відповісти ?

Чи в сердце когось він впустив ,
Чи плакала радість в сім`ї ,
І скільки ж він світом бродив ?
Питання без відповіді .



"Де тебе доля носила ,
Що ти знайшов за кордоном ?
Я ж тебе любий просила :
Вертайся скоріше додому !

Час промайнув непомітно ,
Листи ти мені не писав ,
І зараз , коли вже ледь видно ,
Ти навіть мене не впізнав .

Вважав ,що я досі вродлива
І голос  такий , як дзвінок ...
Поглянь , моя голова сива -
Це Я , твоя мати , СИНОК .

27.12.2004г