Хрещення Вогняне
Давно у нас такої не було:
Така жагуча, як вінець із терна,
Бо людство вже й Природі допекло!..
То ж ніч мені тепер, мов подарунок,
Гість найдорожчий – у кватирку протяг…
А подих вітру – милий поцілунок,
Що змушує знімати зайвий одяг…
Подушечку малу з духмяним зіллям, -
Ой, як тріщить! – вимощую під вухо…
Цупка… жорстка… немов набита сіллю…
Та не спітнієш – захист від задухи!..
А завтра знов нас у обійми спеки
Покличуть за поріг людські потреби –
Ми помчимо по курсу, мов лелеки…
Сліпуча лава заливає небо –
Хрещення Вогняне пройти нам треба!..
15.08.14
Свидетельство о публикации №114081502954
І я, нівроку, молодець...
Знімає вітер одяг зайвий,
А подих мій - змітає весь...
Здравствуйте, Милая Любовь Ивановна! Вы даже от жары страдаете поэтически...
А мои знакомые мужланы только выражаются нецензурно... из последних сил... А я
радуюсь! Войны уже нет больше месяца и купаться можно! Обычно, после Ильи, лето
уже шло на убыль и водичка в озёрах остывала снизу. А сейчас - благодать! Из
воды и вылезать не хочется... Какая у Вас замечательная подушка! И стихотворение замечательное!
Целую ручки,
Станислав Сергеев-Славянский 15.08.2014 19:07 Заявить о нарушении
Да, всё познаётся в сравнении - теперь ты тоже, как мальчишка, радуешься озёрной водичке под мирным небом! А я радуюсь за тебя! С нежностью сердечной ((*_*))
Любовь Берегиня 15.08.2014 19:42 Заявить о нарушении
Станислав Сергеев-Славянский 15.08.2014 19:49 Заявить о нарушении