Роман Рой... Пятниця-вiвторок... укр

Пресовані шпалери над кухонним столом
Відволікають плямами томатного соку.
В цих відбитках на застарілому щось зовсім незвичне,
Святково-нетутешнє.

Відчуваєш тертя коліс і асфальту;
Відчуваєш Сонце, яке завжди хилиться, навіть за хмарами;
Відчуваєш круглих людей з не менш круглими думками;
Відчуваєш годинник, його стрілки немилосердно закручують час...
І ці плями видаються такими дивними…
Пересічний сусід за дверима, за дверима його думки.
Чекають свою чергу, для нього двадцять пагорків солі.

Однакові краплі з однаковим ритмом
Б’ються, розлітаючись в місце, яке не прогинається.
Сьогодні п’ятниця-вівторок.
Додай або відніми десять і не помилишся у даті.
Вибрана дія залежатиме тільки від виховання.
Місто транслюється в кінескопі вікна.
Вмикаєш динаміки, відкриваючи екран,
І звук знайомий викликає головний біль звичний.
Нічна мрія про викрадення прибульцями залишиться лише мрією.
Ранок суботи-середи…

Проковтнувши лампочку, наповнюєшся світлом –
Це заручники живильного дроту зі страхом його перекусити.
Шукайте мене в Африці.