Повiр я
часом, у вічності, провірене повір'я.
Чи то коротка пам'ять у палача,
й забув, що не на Трою йде, а на Трипілля?!
Вже не згадає про козацьку рать
й не вірить у народ крилатий,
що дух, не дасть свій у кайдани закувать,
що свою волю, не вручить за ґрати!
Не закує! Не вистачить тих ґрат!
Їх посіче меч волі, що у віках кувався
й, стуком сердець палких та слізьми втрат,
для захисту країни гартувався!
Не подола народ, що вірою укріп
та до польоту вільного, крила розправив!
А палачам, зозуля вже відкувала діб —
самі собі знайшли вони розправу!
Бо лиш один кінець для палача,
та вирок лиш один, оте прислів'я:
"Хто із мечем прийде, той згине од меча!" --
часом, у вічності провірене повір'я!
Свидетельство о публикации №114081404477