Закружляли білі заметілі,
стало якось зимньо навкруги.
Птахи горнуться в пухнасті крила
Тільки чутньо радість дітлахів.
Та,на жаль, в житті також бувають.
І зима буває і весна,
Наче диво-птиці сизокрилі
Відлітають в небуття літа.
Літа відлітають і мужніють
на очах колись малі сини,
І не встигнешь навіть озирнутись-
Як донька піде у невістки.
Та ,на щастя,є коханний поруч,
Той ,з яким ти проживеш роки.
Той,з яким ти знов помолодієш,
Й знову покохаєш на віки.
Най же не старіє ваше серце,
Нехай ніжно гріють почуття,
Аби в час,коли танцює сніжна-
Не вкривалась кригою душа.
Нехай завжди сяють ваші очі,
А усмішка не злітає з вуст,
Мої сестри,подруги кохані,
Я за вас щовечора молюсь.
Муз В.Воронцов
Закружили белые метели укр
© Copyright: Светлана Вогнык, 2014
Свидетельство о публикации №114081308065
Свидетельство о публикации №114081308065
Рецензии