Лина Костенко - Боюсь восторженных подруг...

Вольный перевод
стихотворения Лины Костенко
«Боюся екзальтованих подруг...»*
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=16897



Боюсь восторженных подруг,
Болтливых схимников,
Ораторов, лоб у которых испещрён
Мясистыми слоями,
Мыслителей оригинальных,
И ими заново открытый ньютоновский бином.
О! Караул! Неразъяснимыми словами
Осыпана я ими, как пшеном.

Слетаются воробышки-минуты.
Кидаются мне в темя, в мозг, в затылок.
По позвоночнику елозят будто.
Свирепо бьются,
Раскорячив крылья,
И, завершают всё, в конце концов, канальи,
Фрагментами от птичьей вакханалии.

Едва-едва я распрямилась. Кыш! Обрыдли!
Но битый час ещё над мною
Летает воробьиный пух весь в пшённой пЫли.

А ночью снятся мне кошмары.
Что я иду между рядов наполненных мешков,
В какой из них ни ткну – трухлявый.
Сквозь дыры всюду сыпется пшено, пшено, пшено!
Уж до лодЫжек и коленей, уже по плечи,
Дышать я не могу сполна.
А там повыше, на самый верхний сук, взобрался
Бессмертный Феникс...
Роняет время он и слёзы в сыпучие пески пшена...


____________________________________________

*Лiна Костенко
«Боюся екзальтованих подруг...»*
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=16897


Боюся  екзальтованих  подруг,
балакучих  самітників,
лекторів,  у  яких  лоби
перекреслені  жировими  складками,
і  мислителів  -  оригінальних,
як  вдруге  відкритий  біном.
Пробі!  Необов'язковими  словами
вони  мене  обсипають,  як  пшоном.

Злітаються  горобці-хвилини.
Кидають  мене  в  тім'я,  в  мозок,  в  потилицю.
Дибають  по  спині.
Розчепіривши  крила,
люто  скубуться.
І,  нарешті,  кінчають,  каналії,
фрагмент  з  гороб'ячої  вакханалії.

Я  поволі  випростуюсь.
Але  ще  довго  наді  мною
літає  гороб'ячий  пух  у  пшоняному  пилі.

А  вночі  мені  сняться  кошмари.
Ніби  йду  я  між  двома  рядами  огрядних  лантухів,
і  що  не  ткну  пальцем  у  лантух  -
з  дірок  сиплеться  пшоно,  пшоно,  пшоно!
Уже  по  кісточки,  по  коліна,  по  плечі,
Уже  немає  чим  дихати.
А  вгорі  на  гілляці
сидить  невмирущий  Фенікс  часу
і  ронить  сльози  в  сипучі  піски  пшона...