Василь Симоненко. Чары ночи

С украинского

Упала вечера усталость.
Пылает город, точно храм.
И ночь разрезанной осталась 
На клочья глаз оконных рам.

Те чары ночи так знакомы —
И все давно подвластны вам.
О, сколько окон в каждом доме!
Ну а за ними вечных драм!

Там в рог плетут судьбу тенета,
Живут там из последних сил,
Маняще там звенят монеты,
Грудину рвет отравы пыль.

Умы там гибнут и поэты,
Но... их рождает эта быль.

***

ЧАРИ НОЧІ

Лягла на всьому вечірня втома.
Палає місто, мов дивний храм.
І розтинають ніч невагому
Квадратні очі віконних рам.

Ці чари ночі такі знайомі —
Усі підвладні, покірні вам.
О, скільки вікон у кожнім домі!
А там, за ними, — ідилій, драм!

Там заплітають життя тенета,
Там люди б'ються з останніх сил,
Там так знадливо звучать монети
І рве легені отруйний пил.

Там гинуть вчені, митці, поети
Але… й виходять вони звідтіль.

1.X.1956. Біївці