Під поглядом сонця вечір спускався.
На заході вогнище більше ставало.
Блукав між дерев червоний туман,
немов би за лісом багаття палало…
Гарячі сліди, наче леза вогню
між віттям дерев, у високій траві,
а сонце все нижче за обрій сідало,
потому з’являлися думи сумні…
В спустілій тривозі вже й полум’я згасло,
стемніло довкола, прийшла чорна ніч.
Ставало душніше в неспокої йти
в зненависть до себе по чорній землі…
Дотик сонця землi...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114081201546
Свидетельство о публикации №114081201546
Рецензии