Стелить місяць зоряну доріжку,
Старезний парк убрався в прохолоду, в тишу..
А він без розуму потіха грішний,
Цілує її губи смаку вишні.
Шукає небо у іі долонях,
І час нестерпний йому гупає у скронях.
А він смакує до болю до солі,
Не знало тіло ще такої волі.
А перехожий шепче ,- От вражена.
Та певно йому все одно, бо він щасливий.
У вечiрньому парку
© Copyright: Юрий Терен, 2014
Свидетельство о публикации №114081100733
Свидетельство о публикации №114081100733
Рецензии