Тиша… Та інде зривають мости
нині над тихою синню річок,
землю застелюють чорні хрести,
сонце не тьмарить жалобних свічок.
Отже, здається, навколо все снить,
з ранку до вечора тиша мовчить
і не прокинеться аж до весни,
спокій на небі удень і вночі.
Тільки насправді ця тиша не спить,
начебто вже вона гострить ножа.
Може, ось-ось зашумить через мить –
і розірветься у мене душа.
Тиша
© Copyright: Юрий Ош, 2014
Свидетельство о публикации №114081100614
Свидетельство о публикации №114081100614
Рецензии