Мене тьма забажала убити,
Коли розум затьмарить мій сон.
Обіцяла мене напоїти
Ртутним зіллям із своїх долонь.
Вона сил набирає щоночі
З під шкафів та із темних кутів.
І, немов затуливши нам очі,
Перетворює нас на птахів.
Як би швидко ти геть не летів,
Від пітьми аж ніяк не втечеш.
Серед ночі чи сірості днів,
Серед сотень лінійних мереж.
Та я добре дрімаю у сні.
Її ніж лиш лоскочить мене.
Серед світла моєї душі
Тьма ніколи мене не знайде.
У пiтьмi
© Copyright: Илья Коробка, 2014
Свидетельство о публикации №114081104826
Свидетельство о публикации №114081104826
Рецензии