Вірш Наталії Карпенко
Чому мені не хочеться радіти?
Чому так тяжко? Чом душа болить?
Чи спрагле літо сонцем перегріте,
Цей смуток навіває кожну мить?
Чи може син страждає у неволі?
А серце матері чутке, як вірний пес!
Якої ще мені чекати долі?
Діждуся милості нарешті від небес?
А десь війна чужих дітей пантрує,
Мов дикий звір, - невинна ллється кров!
І телебачення нам день у день звітує,
Яку ми платимо ціну вже за любов?
Любов до України, до Вітчизни, -
За неї сотні хлопців полягло!
Всі патріоти, хоч за віком різні,
За ними плаче місто і село!
А тим, хто втратив дах над головою,
Що їм робити? Жити далі як?
Не кожен у руках тримає зброю,
Та говорити кожен тут мастак!
Так ось у чому справжня є причина
І смутку, і тривоги, і жалю, -
У небезпеці рідна Батьківщина,
І люди всі, яких я так люблю!
Чому мен1 не хочеться рад1ти?
© Copyright: Борис Диченский, 2014
Свидетельство о публикации №114080908748
Свидетельство о публикации №114080908748
Рецензии