В хвилях спочинку думав про себе:
нащо мені оте давнє, забуте?
Краяв безмовно мозок безмежне,
скрите жаління: як воно буде?
Роздратувала лиш тиша безмовна,
небо змінило свій погляд на світ.
Щось шелестіло в уяві, як знову
мрія вмирала у п’яній імлі…
Небо схилило враз хмари низенько,
наче то тіні у наступ ішли…
Сплутав майбутнє з минулим далеким…
Чий арештант я у власному сні?..
Заплутався
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114080907696
Свидетельство о публикации №114080907696
Рецензии