Рувім, був сином перворідним
Серед дванадцяти братів.
І частка спадщини подвійна,
Йому належала тоді.
Він верх величності і сили,
Могутності початком був
Авже ж, батьки його любили
І все всміхалося йому.
З братами добрий і привітний,
Для мами ласощі носив
І батько ним був задовільний,
Що і казати, славний син.
Та з віком страсті закипіли
І погляд жадібно ловив,
Такий привабливий стан Білги...
На жаль Рувім таке зробив
Чого не слід було робити,
На ложе батькове взійшов.
І годі було сльози лити
Благословіння відійшло.
І первородства заповіти,
І спадщина для поколінь,
І людства з Богом Примиритель
Рувіме, жереб цей не твій.
Його, ти втратив,і навіки
Тоді як втратив був контроль,
Над почуттями чоловіка,
Твій брат наслідував ту роль.
Рувiм
© Copyright: Виталий Петрюк, 2014
Свидетельство о публикации №114080902243
Свидетельство о публикации №114080902243
Рецензии