-Чом ти пригнічена,небого?
Очиці чом засмучені твої?
Скажи мені,то може словом
Розраджу душу я тобі.
Вона на мене подивилась
І сльози забриніли на щоці
І плечі,мов осика,затрусились
Сказала:-Дуже важко на душі...
І полилась розмова,мирно,
Слова злітали наче камінці.
Сміялася і важко голосила
Всю душу виливаючи мені.
Я слухала і вболівала,
Пірнаючи у вир її життя,
І щось своє я пригадала,
Було не легким і моє буття.
І час майнув,скінчилась сповідь.
Вона всміхнулася мені.
Спинився,на хвилинку,поїзд
Й,дівчина,зникла вдалині...
небога
-и, ж.
1) Дочка брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінниця.
2) пестл. Звертання до жінки, молодшої віком.
3) заст. Бідолаха, сердега.
Чом ти пригнiчена, небого?
© Copyright: Левиа, 2014
Свидетельство о публикации №114080705098
Свидетельство о публикации №114080705098
Рецензии
Дівчина зникла вдалині,
Але у серці є надія,
Що не даремно ця подія -
Ця сповідь (хоч й на чужині)!
Миру і добра!
Людмила Дзвонок 27.08.2014 18:14 • Заявить о нарушении
Але у серці є надія,
Що не даремно ця подія -
Ця сповідь (хоч й на чужині)!
Миру і добра!
Людмила Дзвонок 27.08.2014 18:14 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.